Офіційний сайт благодійної організації "Мережа 100 відсотків життя Рівне"

Мовчати, щоб жити

 

 

742c1f.h1w418.rsn.hi.e8

Олеся та Олександр познайомилися через Інтернет. Перевіривши свою закоханість під час особистої зустрічі, Олеся вийшла заміж. У подружжя народилася дочка. Але спільне життя, як це трапляється, не склалося. Як наслідок — бійка, в якій постраждала дитина.

— Те, що Олександр — агресивна людина, я зрозуміла вже після одруження. Як тільки щось не по його, одразу зчиняє сварку. Він неодноразово піднімав на мене руку, навіть тоді, коли я була вагітною. Я терпіла. Але одна справа, коли він проявляє агресію до мене, й інша — коли до власної дитини. Я цього терпіти не буду. Того дня він кинувся до мене і почав бити. Від злості нічого не бачив перед собою. В той момент я тримала Соломійку на руках. Кілька ударів прийшлися на доньчину голівку, – розповіла журналістам «Рівне вечірнє» одна з жертв домашнього насильства.

Для героїні цієї історії сімейна драма завершилася відносно благополучно, чоловік в очікуванні суду знаходиться у камері слідчого ізолятора. Однак так буває не завжди.

Значно частіше все закінчується трагічно. Щорічно 600 жінок гинуть в Україні від домашнього насильства. Лише 10% з 1 млн, які зазнають насильства, наважуються про це говорити.

-           Це не зручна тема, її намагаються замовчувати і саме тому домашнє насильство присутнє у нашому суспільстві. Треба комунікувати про цю проблему та інформувати  про права та інструменти запобігання, бо нині статистика по Україні є невтішною, – коментує ситуацію Олена Кукаріна, фахівець проекту «Силами громади – проти домашнього насильства», який реалізовується за підтримки Рівненської ОДА.

-          Зараз бачимо шокуючу статистику щодо насильства в родинах, і з кожним роком вона зростає. 90% випадків домашнього насильства – насильство чоловіків по відношенню до жінок. Усього близько 10% повідомлень про насильство в сім`ї доходить до правоохоронних органів, – коментує ситуацію заступник Міністра соціальної політики Наталія Федорович.

Проблема домашнього насильства – одна з «заборонених» в українському суспільстві. У нас не прийнято «виносити сварок з хати», а конфлікти стараються розв’язати всередині сім’ї. Втім такий підхід щорічно калічить долі тисяч українок, які тільки вже в самому крайньому випадку звертаються за допомогою.

Однак і тут не все так просто, ситуації бувають різні й далеко не завжди мовчання з приводу домашнього насильства зумовлене стереотипами на кшталт того, що просто соромно визнати факт побиття.

-          Доволі часто доводиться чути, що якщо жінка залишається  й продовжує жити з кривдником то це їй подобається. Вона любить жорсткий секс, вона мазохістка. Хоча насправді, коли жінка намагається піти від чоловіка, який її б’є, шанси, що він її вб’є зростають у шість разів! Для неї безпечніше залишатися з ним, навіть розуміючи, що в майбутньому він може все ж її вбити, – розповіла відома українська феміністка та гендерна  експертка, засновниця та модераторка фейсбук-групи «Фемінізм ЮА» Марія Дмитрієва у Рівному під час лекції про домашнє насильство.

На щастя минулий рік став переломним у питаннях прав людини не лише в Україні, а й у всьому світі. Слова “фемінізм” та “насильство” стали найбільш запитуваними у пошукових інтернет-системах. Намагаючись вирішити проблему домашнього насильства, у грудні 2017 року Верховна Рада ухвалила Закон “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, в якому запропоновано новий підхід (із використанням європейських стандартів) до боротьби з цим негативним явищем у суспільстві.

Під домашнім насильством тепер розуміється будь-яка дія фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких діянь. Крім того з 11-го січня 2019 року домашні кривдники за свої дії нестимуть кримінальну відповідальність. Це стало можливим завдяки прийняттю депутатами Закону України № 2229-VIII який запроваджує додаткові заходи, спрямовані на запобігання та боротьбу з домашнім насильством.

В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів.

Засудженому можуть заборонити перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства, обмежити спілкування з дитиною. Щодо покарання, то це можуть бути як громадські роботи 150-240 годин, так і арешт до півроку чи обмеження волі до 5 років. Крім того кривдника можуть позбавити волі  терміном до 2 років.

Публікація підготовлена в рамках проекту «Силами громади – проти домашнього насильства» за Підтримки Рівненської ОДА, що реалізовується БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне»