Офіційний сайт благодійної організації "Мережа 100 відсотків життя Рівне"
паліатив ЄС діти

Паліативна допомога дітям – на кого варто рівнятися

18/12/2018

У країнах ЄС паліативна допомога — це не лише знеболення та хоспіси. Це ціла система, підтримки: соціальна, психологічна, духовна, і, звісно, медична допомога. Як це працює в інших країнах і який досвід потрібно перейняти, щоб українські діти могли не лише отримувати адекватне знеболення, а й щоб їх права не порушувалися, ми розглянемо на прикладі трьох країн.  паліатив ЄС діти

Великобританія

Системі паліативної допомоги дітям у Великобританії всього 30  років. Тут працюють за принципом «достойне життя до кінця». Загалом в країні нараховується 220 хоспісів, які здебільшого фінансуються з благодійних джерел. Також фінансово підтримують ці заклади місцеві общини та меценати. Державна допомога залежно від хоспісу коливається в межах 10 – 30%. У Великобританії визнають, що фінансово вигідніше утримувати виїзні бригади й допомагати лише вдома, але в цей же час хоспіс у Великобританії  – показник якості. Й оскільки такі заклади працюють, це дозволяє підіймати проблеми, ініціювати суспільне обговорення, демонструвати політичним елітам та владі, що діти, які потребують паліативної допомоги є і вони мають отримати цю допомогу. У Великобританії як і в інших європейських країнах добре розвинена система підтримки вдома. За дітьми доглядають лікарі, до них навідується медсестра, соціальний працівник, волонтери. Тому, зазвичай, діти приїжджають у хоспіс кілька раз на рік, вразі потреби, або коли батьки потребують відпочинку. Це 16 безкоштовних днів для сім’ї щорічно. Хоспіс працює як респіс – місце для відпочинку. Можливо саме тому у Великобританії діти обожнюють проводити час у хоспісі. Одна з задач персоналу –  забезпечити для дитини «свято кожен день». Вони займаються малюванням, арт-терапією, гуляють, грають, створюють музику та міні-фільми. У разі необхідності батьки можуть перебувати в хоспісі разом з дитиною у спеціальних гостьових квартирах. Все заради дитини, щоб вона була не лише обезболена, а й спокійна в колі сім’ї. Ще однією «британською» особливістю є те, що всі громадяни країни віком від 5 до 16 років мають здобувати знання й навіть смертельна хвороба не здатна цьому завадити.

Польща

Особливістю паліативної допомоги в сусідній Польщі є інтерактивність, рівноправність пацієнта та лікаря. Той же хоспіс не є лікувальним закладом, це соціальний центр де надаються не лише медичні послуги, а й безліч інших. Такі заклади займаються  й інформаційною діяльністю. Там є  кімнати де медики, соціальні працівники, громадські діячі у вільному колі діляться своїм досвідом. Також там проводиться навчання для родичів пацієнтів, так хоспіс ніби делегує повноваження, на відміну від української патерналізації. Ще однією особливістю надання паліативної допомоги в Польщі є те, що там відсутні проблеми з доступом до адекватного знеболення. Відтак  медики здебільшого дають хворим і їх рідним знання і пам’ятку, щоб вдома без нагляду лікаря можна було зробити все необхідне. Батьків навчають доглядати за дитиною вдома.

 Ісландія

В контексті надання хоспісної та паліативної допомоги ця острівна держава цікава з точки зору законодавства у якому доволі широко закріплені гарантії прав дітей, які потребують паліативної допомоги. У статі 27 Закону Ісландії №74/1997 «Про права пацієнтів» вказано: «Необхідно зробити все можливе, щоб забезпечити хвору дитину можливістю розвиватися і насолоджуватися життям, незважаючи на хворобу і медичне лікування, наскільки це дозволяє стан дитини» . Також у законі прописано, що діти мають бути позбавлені від зайвих аналізів та процедур. Як і у Великобританії законодавчо закріплене право на перебування у медзакладі з батьками. Брати, сестри та друзі теж мають право відвідувати пацієнта у закладі. Залежно від стану здоров’я ісландські діти, незалежно від місця перебування, забезпечені можливістю продовжувати навчання. В Ісландії переконані, що необхідно повністю виконувати побажання дитини щодо розподілу часу і тем спілкування з нею. Там вважають, що необхідно бути конкретним й буквальним в процесі пояснення дитині поняття смерті. Ісландці переконані, дітям необхідно забезпечити повноту життя навіть якщо жити залишилося не довго. Тому роблять все необхідне, щоб дитина залишала світ з відчуттям виконаного обов’язку і досягнутої в житі мети.

Україна:

Як видно з прикладів кількох європейських країн, тема доступу до знеболення там відсутня. Такої проблеми не має. У цивілізованих європейських країнах зовсім інші акценти в контексті надання хоспісної та паліативної допомоги. Що ж маємо ми? В Україні відсутнє чітке законодавство, яке б визначало порядок надання послуг для дітей, які потребують паліативної допомоги. Тисячі маленьких важкохворих пацієнтів та їх батьки не можуть бути впевненні в отримані знеболення. Попри наявність дозволу призначати так званий золотий стандарт знеболення для дітей – морфін у сиропі, лікарі й досі вагаються, а деякі з них взагалі не визнають того факту, що діти потерпають від болю, адже його “не видно”. Відсутній порядок надання послуг паліативної допомоги медичними закладами та послуг паліативного догляду закладами соціальної сфери. Немає визначення, хто така дитина, яка потребує паліативної допомоги. Питання хоспісів теж актуальне, як і на лице необхідність створення та запуску мультидисциплінарних бригад паліативної допомоги. Потребують допомоги і роз’яснень батьки дітей. А поки цього не має, паліативна допомога в Україні – це постійне долання перешкод, ходіння у муках по колу.

Публікація підготовлена в рамках проекту «Підвищення ролі громадянського суспільства в забезпеченні прав дітей, які потребують паліативної допомоги» реалізується за фінансової підтримки ЄС.

За матеріалами: https://life.pravda.com.ua/health/2017/04/24/223760/, https://www.podari-zhizn.ru/main/node/5434, http://medic.studio/palliativnaya-meditsina/osobennosti-organizatsii-okazaniya-66662.html

Фото: https://www.facebook.com/370106423058232/photos/a.370109516391256/370109519724589/?type=1&theater

 

 

конкурс

БО Мережа 100 відсотків життя Рівне шукає експерта з розвитку системи громадського здоров’я

18/12/2018

БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне» оголошує конкурс на заміщення вакантної посади експерта проекту «Забезпечення прозорості та подолання корупції у системі громадського здоров’я Рівненської області», який реалізується за підтримки МБФ “Відродження”.

Мета проекту – забезпечення підзвітного та ефективного використання коштів бюджету Рівненської області у сфері охорони здоров’я; підтримка розбудови системи громадського здоров’я в Рівненській області; забезпечення сталого розвитку Рівненської обласної програми паліативної допомоги та догляду та фінансування заходів Програми з бюджету області.

 Вимоги до кандидата:

-          Вища освіта (бажано медична)

-          Знання інструментів моніторингу та бюджетування

-          Адвокаційний досвід

-          Аналітичні здібності

-          Досвід роботи проектами

-          Зареєстрований як фізична особа-підприємець

 Основні функції в рамках проекту:

-          Організація робочих зустрічей керівника проекту.

-          Лобіювання виділення коштів в рамках цільових програм

-          Дослідження потреб регіону в послугах.

Просимо надсилати резюме з супровідним листом до 18:00 26 грудня  2018 року на електронну адресу cnu7719@gmail.com. У супровідному листі вкажіть Ваші мотивації, відповідний професійний досвід, а також контактну інформацію двох осіб, які можуть дати Вам рекомендацію. У темі листа обов’язково зазначте назву посади. На співбесіду буде запрошено тільки кандидатів, які пройдуть попередній відбір. Розмір оплати експертних послуг визначатиметься за результатами співбесіди.

паліатив для фб

У Києві радитимуться як удосконалити організацію надання паліативної допомоги в Україні

12/12/2018

БО «Мережа 100 % життя Рівне» проведе дводенний тренінг «Захист прав дітей, що потребують паліативної допомоги».

паліатив для фб

На тренінгу представлять практичні кейси захисту прав дітей. Відбудеться обговорення забезпечення прав пацієнтів дитячого віку на паліативну допомогу в закритих закладах. Також відбудеться планування всеукраїнської адвокаційної кампанії в підтримку проекту Наказу МОЗ «Про удосконалення організації надання паліативної допомоги в Україні», який повинен прийти на заміну Наказу № 41.

-       Наказ № 41 не регламентує надання допомоги дітям, які потребують паліативної допомоги і не дає визначення хто такі ці діти. Він потребує доповнень  визначеннями і окремими положеннями – про служби дитячої паліативної допомоги, – коментує необхідність змін Ганна Котенко, керівник проекту «Підвищення ролі громадянського суспільства в забезпеченні прав дітей, які потребують паліативної допомоги».

Для правозахисників та соціальних працівників проекту ЄС участь у тренінгу, який триватиме 20-21 грудня у Києві в готелі «Братислава», є обов’язковою. Тренінг проводиться у межах проекту «Підвищення ролі громадянського суспільства в забезпеченні прав дітей, які потребують паліативної допомоги» за підтримки Європейського Союзу, та проекту «Розвиток дитячої паліативної допомоги в Україні» за підтримки Посольства США в Україні. Активну участь в підготовці тренінгу і його підтримку також здійснює Міжнародний фонд «Відродження».

Форма для реєстрації учасників:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScHjKVM9N2pTiVJJLZjel8dTJvQ0wDvHAhYAj2EcE4ur3BmYg/viewform

Останній термін реєстрації: 13 грудня, 23.55.

742c1f.h1w418.rsn.hi.e8

Мовчати, щоб жити

11/12/2018

 

 

742c1f.h1w418.rsn.hi.e8

Олеся та Олександр познайомилися через Інтернет. Перевіривши свою закоханість під час особистої зустрічі, Олеся вийшла заміж. У подружжя народилася дочка. Але спільне життя, як це трапляється, не склалося. Як наслідок — бійка, в якій постраждала дитина.

— Те, що Олександр — агресивна людина, я зрозуміла вже після одруження. Як тільки щось не по його, одразу зчиняє сварку. Він неодноразово піднімав на мене руку, навіть тоді, коли я була вагітною. Я терпіла. Але одна справа, коли він проявляє агресію до мене, й інша — коли до власної дитини. Я цього терпіти не буду. Того дня він кинувся до мене і почав бити. Від злості нічого не бачив перед собою. В той момент я тримала Соломійку на руках. Кілька ударів прийшлися на доньчину голівку, – розповіла журналістам «Рівне вечірнє» одна з жертв домашнього насильства.

Для героїні цієї історії сімейна драма завершилася відносно благополучно, чоловік в очікуванні суду знаходиться у камері слідчого ізолятора. Однак так буває не завжди.

Значно частіше все закінчується трагічно. Щорічно 600 жінок гинуть в Україні від домашнього насильства. Лише 10% з 1 млн, які зазнають насильства, наважуються про це говорити.

-           Це не зручна тема, її намагаються замовчувати і саме тому домашнє насильство присутнє у нашому суспільстві. Треба комунікувати про цю проблему та інформувати  про права та інструменти запобігання, бо нині статистика по Україні є невтішною, – коментує ситуацію Олена Кукаріна, фахівець проекту «Силами громади – проти домашнього насильства», який реалізовується за підтримки Рівненської ОДА.

-          Зараз бачимо шокуючу статистику щодо насильства в родинах, і з кожним роком вона зростає. 90% випадків домашнього насильства – насильство чоловіків по відношенню до жінок. Усього близько 10% повідомлень про насильство в сім`ї доходить до правоохоронних органів, – коментує ситуацію заступник Міністра соціальної політики Наталія Федорович.

Проблема домашнього насильства – одна з «заборонених» в українському суспільстві. У нас не прийнято «виносити сварок з хати», а конфлікти стараються розв’язати всередині сім’ї. Втім такий підхід щорічно калічить долі тисяч українок, які тільки вже в самому крайньому випадку звертаються за допомогою.

Однак і тут не все так просто, ситуації бувають різні й далеко не завжди мовчання з приводу домашнього насильства зумовлене стереотипами на кшталт того, що просто соромно визнати факт побиття.

-          Доволі часто доводиться чути, що якщо жінка залишається  й продовжує жити з кривдником то це їй подобається. Вона любить жорсткий секс, вона мазохістка. Хоча насправді, коли жінка намагається піти від чоловіка, який її б’є, шанси, що він її вб’є зростають у шість разів! Для неї безпечніше залишатися з ним, навіть розуміючи, що в майбутньому він може все ж її вбити, – розповіла відома українська феміністка та гендерна  експертка, засновниця та модераторка фейсбук-групи «Фемінізм ЮА» Марія Дмитрієва у Рівному під час лекції про домашнє насильство.

На щастя минулий рік став переломним у питаннях прав людини не лише в Україні, а й у всьому світі. Слова “фемінізм” та “насильство” стали найбільш запитуваними у пошукових інтернет-системах. Намагаючись вирішити проблему домашнього насильства, у грудні 2017 року Верховна Рада ухвалила Закон “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, в якому запропоновано новий підхід (із використанням європейських стандартів) до боротьби з цим негативним явищем у суспільстві.

Під домашнім насильством тепер розуміється будь-яка дія фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких діянь. Крім того з 11-го січня 2019 року домашні кривдники за свої дії нестимуть кримінальну відповідальність. Це стало можливим завдяки прийняттю депутатами Закону України № 2229-VIII який запроваджує додаткові заходи, спрямовані на запобігання та боротьбу з домашнім насильством.

В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів.

Засудженому можуть заборонити перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства, обмежити спілкування з дитиною. Щодо покарання, то це можуть бути як громадські роботи 150-240 годин, так і арешт до півроку чи обмеження волі до 5 років. Крім того кривдника можуть позбавити волі  терміном до 2 років.

Публікація підготовлена в рамках проекту «Силами громади – проти домашнього насильства» за Підтримки Рівненської ОДА, що реалізовується БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне»

2

Домашнє насильство: жінки продовжують жити з кривдниками, через страх смерті

07/12/2018

Про це розповіла відома українська феміністка та гендерна  експертка, засновниця та модераторка фейсбук-групи «Фемінізм ЮА» Марія Дмитрієва у Рівному під час лекції про домашнє насильство.

2

-          Доволі часто доводиться чути, що якщо жінка залишається  й продовжує жити з кривдником то це їй подобається. Вона любить жорсткий секс, вона мазохістка. Хоча насправді, коли жінка намагається піти від чоловіка, який її б’є, шанси, що він її вб’є зростають у шість разів! Для неї безпечніше залишатися з ним, навіть розуміючи, що в майбутньому він може все ж її вбити, – розповіла  Марія Дмитрієва.

1

Під час лекції  Марія Дмитрієва розповідала рівнянам як гендерні стереотипи формують насильницьке середовище, підіймала питання прав жінок в Україні та шляхи протидії домашньому насильству. Також розповіла чим домашнє насильство відрізняється від побутового конфлікту й агресії.

Рівне»- Агресія є природньою реакцією  коли нам роблять погано, некомфортно, недобре. Агресія дає  сили долати перешкоди. Побутовий конфлікт – це коли є суперечливі інтереси з людиною. Його можна завжди розв’язати, якщо  проговорити ситуацію і знайти компроміс. Проблема з домашнім насильством полягає в тому, що це не агресія і не побутовий конфлікт, домашнє насильство має іншу природу, – зазначила вона.

Рівне»Лекція організована в рамках проекту «Силами громади – проти домашнього насильства» за Підтримки Рівненської ОДА, що реалізовується БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне».

346

Керівникам ОТГ Рівненщини провели тренінг «Протидія домашньому насильству

07/12/2018

За підтримки Рівненської ОДА в рамках проекту «Силами громади проти домашнього насильства» у Рівному пройшов тренінг для представників об’єднаних територіальних громад. Учасників заходу навчали впроваджувати та реалізовувати ефективні заходи щодо запобігання та протидії домашньому насильству.

345

Тренінг провела відома українська феміністка та гендерна експертка, засновниця та модераторка фейсбук-групи «Фемінізм ЮА» Марія Дмитрієва.

На заході провели огляд змін у законодавстві з питань запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі. Розповіли про повноваження органів та установ, на які покладається здійснення заходів з попередження домашнього насильства.

346

Нагадаємо, на Рівненщині представники громадських організацій, відповідальних структур та правоохоронні органи домовилися більш активно протидіятимуть домашньому насильству. Наразі ведеться розроблення резолюції, яка включатиме пропозиції щодо профілактики, запобігання та протидії насильству. Планується внесення змін в існуючі програми з метою утворення мобільних бригад та проведення профілактичних заходів.

742c1f.h1w418.rsn.hi.e8

Протидія домашньому насильству, що зміниться у 2019 році

05/12/2018

З 11-го січня 2019 року домашні кривдники за свої дії нестимуть кримінальну відповідальність. Це стало можливим завдяки прийняттю депутатами Закону України № 2229-VIII який запроваджує додаткові заходи, спрямовані на запобігання та боротьбу з домашнім насильством.  У законі зазначається, що домашнє насильство – це умисне систематичне фізичне, психологічне або економічне насильство щодо подружжя чи колишнього подружжя або когось іншого, з ким винний перебував у близьких стосунках. Також законотворцем визначені умови, які враховуватимуть, як обтяжуючі обставини. Вчинення злочину на ґрунті статевої приналежності або в присутності дитини, так само як і протиправні дії проти інваліда, людини, яка страждає від психічних розладів, зокрема недоумства, або з вадами розумового розвитку, має обтяжуючі обставини. Крім того, злочин у відношенні чоловіка або дружини, колишніх чоловіка або дружини, іншого члена сім’ї або близької людини також має обтяжуючі обставини.

742c1f.h1w418.rsn.hi.e8

Обмежувальні заходи

В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів.

Засудженому можуть заборонити перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства, обмежити спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно неї, або у її присутності. Також кривднику можуть заборонити наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин. Заборона може стосуватися і листування, телефонних переговорів, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб.

Осіб, які здійснили домашнє насильство за рішенням суду зможуть направити для проходження програми для кривдників. Такі заходи можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем – командир військової частини.

Як каратимуть?

Покарання – громадські роботи 150-240 годин або арешт до півроку, або обмеження волі до 5 років, або позбавлення волі до 2 років.

Якщо повнолітня людина вчинила домашнє насильство, разом із покаранням на строк до 3 місяців або довше їй можуть заборонити заходити до дому потерпілого; спілкуватися з дитиною (якщо насильство було спрямоване проти неї або скоєне в її присутності); наближатися до дому, роботи чи інших місць, де буває потерпілий; писати повідомлення потерпілому тощо.

Злочину на ґрунті статевої приналежності було надано примітку “обставина, що обтяжує покарання”. Також обтяжуючі обставини має злочин, скоєний щодо подружжя, колишнього подружжя чи близького родича.

У законі уточнили визначення поняття “зґвалтування”- вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи. Карається, як і раніше, позбавленням волі на строк 3-5 років.

Вчинення зґвалтування до подружжя чи колишнього подружжя або до особи у зв’язку з виконанням особою службового, професійного чи громадського обов’язку, або до вагітної жінки передбачає покарання на строк 5-10 років. Зґвалтування людини молодше 14 років карається тюремним строком на 8-15 років.

Будь-які насильницькі дії сексуального характеру, не пов’язані з проникненням у тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілого (сексуальне насильство) передбачають покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років. Щодо особи молодше 14 років – 5-10 років тюрми.

Публікація підготовлена в рамках проекту «Силами громади – проти домашнього насильства» за Підтримки Рівненської ОДА, що реалізовується БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне»

Марія Дмитрієва

У Рівному з лекцією виступить відома феміністка

04/12/2018

У четвер шостого грудня для лідерів релігійний громад, громадських активістів та просто бажаючих читатиме лекцію відома українська феміністка та гендерна  експертка, засновниця та модераторка фейсбук-групи «Фемінізм ЮА» Марія Дмитрієва.

Марія Дмитрієва

Під час лекції  Марія Дмитрієва розповість як гендерні стереотипи формують насильницьке середовище, підніме питання прав жінок в Україні та шляхи протидії насильству. Розкаже про види домашнього насильства, його наслідки, масштаби та шляхи боротьби із домашнім насильством. Представить онлайн-ресурси, на яких можна почитати на ці й дотичні теми. Рівне»

Захід розпочнеться о 15.00. Місце проведення -  м. Рівне вул. Словацького 3А “INFOHUB”.

Лекція організована в рамках проекту «Силами громади – проти домашнього насильства» за Підтримки Рівненської ОДА, що реалізовується БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне».

images

5 шляхів подолання домашнього насильства

03/12/2018

Домашнє насильство одна з ключових соціальних  проблем, яка існує в Україні. Так вважають українські й міжнародні правозахисники, юристи, психологи. Довгий час, ця тема замовчувалася на національному рівні й вважалося, що домашнє насильство не потребує зовнішнього втручання. Однак часи, на щастя для багатьох, змінилися, як і пріоритети в цьому питанні. Тож нині в Україні впроваджуються та розробляються різноманітні механізми боротьби та протидії домашньому насильству.

images

Законодавство виділяє 4 види насильства: фізичне (побої, штовхання, нанесення тілесних ушкоджень), психічне (погрози, шантаж, приниження, навіть брудна лайка, яка наносить дискомфорт); економічне (тотальний контроль за фінансами, коли інша особа не може впливати на формування бюджету, на те, куди кошти йдуть, контроль за особистими речами іншої особи, коли я не можу їх подарувати, заборона або примус працювати чи навчатися). І четвертий вид насильства – сексуальне. Дуже добре, що воно теж визначено нашим законодавством, бо довгий час вважалося: жодного сексуального насильства у родині бути не може, це – виконання подружніх обов’язків. Але це не зовсім так. Сексуальне насильство – це примус до сексуальних відносин, які неприйнятні для іншої особи.

Шлях перший – не мовчати

«І кривдник, і мовчазний спостерігач обидва створюють небезпечне суспільство“. Ці слова належать першому президенту ПАР Нельсону Манделі. Але не лише вони, сприяють тому, що винні не несуть покарання й продовжують вчиняти злочин. Щоденно в Україні фіксують близько 348 фактів домашнього насильства. Соціальний тиск настільки сильний, що багато жертв сприймають це насильство як невідворотне явище і просто його замовчують. Їх мовчанка – це сигнал для кривдника, який «легалізує» злочин і вказує на його безкарність. Чомусь інколи нам простіше заплющити очі та зробити вигляд, що нічого не відбувається, що все це нас не стосується і сімейна сварка – це нормально. І що потреба у тому, щоб сховати жінку з дитиною у безпечне місце, надати їм необхідну медичну, психологічну та правову допомогу – це завжди виключення з правил, а не загальна тенденція. Так ми себе заспокоюємо, і коло замикається. Його необхідно розімкнути. Мовчання рівнозначне злочину!

 Шлях другий – знати про власні права та алгоритм дій

Дієвим способом запобігання є інформування кожної людини про її право на вільне від насильства життя, про невідворотність покарання за будь-яке насильство з моменту повідомлення про нього, про неприпустимість самоствердження через насильство над слабшими, про неприпустимість насильства над жінкою лише через те, що вона жінка, про неприпустимість насильства на очах у дітей, про неприпустимість замовчування насильства. Не існує конфіденційних заборон за фактами домашнього насильства! Для жінок, які потерпають від домашнього насильства, у кожній конкретній ситуації алгоритм дій може бути різним і він залежить від багатьох факторів, зокрема від того, наскільки ризикованою є ситуація для жінки та її дітей, від віку дітей, місця проживання тощо. Але у будь-якому випадку є декілька основних дій, які жінка може вчинити для захисту від насильства, – розповідає Христина Кіт, адвокатка, к.ю.н., юристка ГО «Центр «Жіночі перспективи», голова ГО «Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем»:

1. При можливості забезпечити собі та дитині безпечне місце перебування, наприклад, залишити житло, покликати сусідів чи родичів, закритися в кімнаті тощо. Після чого викликати поліцію.

2. Повідомте поліцію про вчинення насильства відносно себе, а також відносно дітей, якщо діти були свідками насильства. Це повідомлення може бути зроблене шляхом виклику поліції безпосередньо у момент вчинення насильства, або після того, коли ви знайдете безпечне місце і зможете викликати поліцію. Або можете написати заяву безпосередньо у відділенні поліції чи письмову заяву надіслати поштою.

3. За наявності тілесних ушкоджень (синці, подряпини і т.д.), навіть якщо вас били по голові і видимих тілесних ушкоджень нема, зазначайте про це у своїй заяві і одразу ж у цей день або на наступний, не чекаючи скерування поліції, звертайтеся у травмпункт і повідомляйте, що вас побив чоловік. Після написання заяви у поліцію призначається слідчий. Від нього ви можете отримати скерування на проходження експертизи з метою визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

4. Поліція, приїхавши на виклик, за наявності для цього підстав, може затримати кривдника максимум на 3 години, тому за цей час подбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей. Наприклад, ви можете покинути житло, якщо маєте таку можливість або можете вжити заходів, щоб не допустити кривдника до житла.

5. У випадку вчинення відносно вас сексуального насильства, зателефонуйте на 102 і повідомте про зґвалтування. Важливо, щоб ви дочекалися поліції, не милися та нічого не рухали у квартирі до моменту прибуття поліції, оскільки необхідно буде пройти медичну експертизу.

6. Якщо насильство відбувалося у присутності дітей або відносно них, у тому числі якщо це психологічне насильство, а саме образи, приниження, погрози, звинувачення тощо, напишіть заяву в службу у справах дітей.

7. Якщо ви вирішили розлучитися і припинити будь-які відносини із кривдником, зверніться до юриста з метою визначення подальших кроків. Наприклад, подання заяви про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей, визначення місця проживання дітей, поділ майна тощо.

8. У ситуації домашнього насильства найчастіше страждають діти, оскільки відповідно до Сімейного кодексу України батько і мати мають рівні права щодо спілкування з дітьми, побачення з ними та проживання. Тому якщо насильство в сімї відбувалося у присутності дітей, внаслідок чого діти мають психологічні травми, ви маєте право не давати кривдникові бачитися та спілкуватися з дітьми, поки рішенням суду не буде визначеного способу участі батька у вихованні дітей та призначено дні, години та визначено умови побачень. Відповідно до статті 159 Сімейного кодексу України суд має право вирішити, що побачення з дітьми може відбуватися лише у присутності третіх осіб, зокрема психолога, соціального працівника тощо. Якщо ви хочете захистити себе та дитину, то вам необхідно повідомляти про факти насильства відносно себе та дитини, оскільки в подальшому при вирішенні вищезазначених питань судом це враховується.

9. Звертайтеся за допомогою до Центрів безоплатної правової допомоги, які є у ваших містах. Працівники та працівниці Центрів обізнані з проблемами домашнього насильства і можуть вам допомогти. Також ви можете звернутися до Центрів соціальних служб для сімї, дітей та молоді, які мають психологів та відповідних фахівців та володіють інформацією про наявність притулків для жінок у вашій області, або розглянуть можливість тимчасового переміщення вас у Центр соціально-психологічного допомоги.

Шлях третій – профілактика

Інформаційно-просвітницька, профілактична та методична робота щодо формування ненасильницьких моделей поведінки є надзвичайно важливою.  Для результативності цього процесу необхідне розроблення і поширення превентивних заходів щодо попередження домашнього насильства; • професійна підготовка фахівців, які працюють з дітьми та молоддю за програмами, що стосуються питань домашнього насильства; • посилення захисту і підтримки дітей, які стали свідками насильства або жертвами насильства; • вивчення масштабів домашнього насильства; • зміцнення знаннь про ефективні засоби запобігання домашньому насильству

Одним із найважливіших напрямів профілактичної діяльності, спрямованої на протидію насильству є просвітницька робота серед дітей та молоді. Одним із важливих заходів профілактики насильства в освітньому середовищі є формування у здобувачів освіти умінь і навичок розвитку і підтримки здорових міжособистісних відносин. Для цього до освітнього плану закладу освіти необхідно включити програми, які навчають дітей навичкам керування своєю поведінкою, шанобливого ставлення до однолітків і дорослих, конструктивного вирішення конфліктів, самостійного прийняття рішень. Важливо, щоб у рамках таких програм також обговорювалися питання, пов’язані з сексуальним і репродуктивним здоров’ям і поведінкою. Подібні програми допомагають учням засвоювати загальнолюдські цінності, вчитися поважати права і гідність людини, гендерну рівність і різноманіття, формуватися як особистість, підвищувати самоповагу і зміцнювати самооцінку.

 Шлях четвертий – впровадження кримінальної відповідальності

Закон № 2227-VIII про кримінальну відповідальність за домашнє насильство набуде чинності 11 січня 2019 року. У законі зазначається, що домашнє насильство – це умисне систематичне фізичне, психологічне або економічне насильство щодо подружжя чи колишнього подружжя або когось іншого, з ким винний перебував у близьких стосунках. Наслідки такого поводження – фізичні, психологічні страждання, розлади здоров’я, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілого.

Покарання – громадські роботи 150-240 годин або арешт до півроку, або обмеження волі до 5 років, або позбавлення волі до 2 років.

Якщо повнолітня людина вчинила домашнє насильство, разом із покаранням на строк до 3 місяців або довше їй можуть заборонити заходити до дому потерпілого; спілкуватися з дитиною (якщо насильство було спрямоване проти неї або скоєне в її присутності); наближатися до дому, роботи чи інших місць, де буває потерпілий; писати повідомлення потерпілому тощо.

Злочину на ґрунті статевої приналежності було надано примітку “обставина, що обтяжує покарання”. Також обтяжуючі обставини має злочин, скоєний щодо подружжя, колишнього подружжя чи близького родича.

У законі уточнили визначення поняття “зґвалтування”- вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи. Карається, як і раніше, позбавленням волі на строк 3-5 років.

Вчинення зґвалтування до подружжя чи колишнього подружжя або до особи у зв’язку з виконанням особою службового, професійного чи громадського обов’язку, або до вагітної жінки передбачає покарання на строк 5-10 років. Зґвалтування людини молодше 14 років карається тюремним строком на 8-15 років.

Будь-які насильницькі дії сексуального характеру, не пов’язані з проникненням у тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілого (сексуальне насильство) передбачають покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років. Щодо особи молодше 14 років – 5-10 років тюрми.

Шлях п’ятий – зусилля місцевої влади та свідків насильства

Органи місцевого самоврядування повинні організовувати соціальні послуги, можуть їх замовляти, брати участь у підготовці фахівців, які будуть боротися з домашнім насильством і визначати, які спецслужби з підтримки постраждалих потрібні регіону, забезпечувати їхнє створення і роботу

Органи управління освіти повинні забезпечувати підготовку фахівців, які боротимуться з домашнім насильством, включити до навчальних програм питання запобігання та протидії домашньому насильству.

Коли освітяни виявили факти домашнього насильства у дітей чи отримали про це заяви чи повідомлення, вони повинні повідомити про це службу у справах дітей та Нацполіцію не пізніше ніж за 1 добу, організувати роботу практичного психолога та / або соціального педагога з постраждалими дітьми.

Медики повинні повідомляти місцевій владі та Нацполіції про ушкодження, які пацієнт міг отримати через домашнє насильство.

А якщо такий пацієнт – дитина – лікарі повинні зателефонувати ще й у службу у справах дітей.

Якщо медик виявив ушкодження “кримінального характеру”, він повинен скерувати постраждалого на медобстеження. А у разі виявлення секс-ушкоджень – на ВІЛ-тестування.

Публікація підготовлена в рамках проекту «Силами громади – проти домашнього насильства» за Підтримки Рівненської ОДА, що реалізовується БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне»

1

Керівників ОСББ Рівного залучають до протидії домашньому насильству

28/11/2018

Фахівці проекту «Силами громади – проти домашнього насильства» зустрілися з керівниками ОСББ Рівного, щоб розповісти як ефективно протидіяти домашньому насильству.

1

Представники проекту зауважують, що зустріч з керівниками ОСББ одна з ключових, адже вони в силу професії, здатні не лише допомагати жертвам, а й запобігати випадкам домашнього насильства.

-       Прикро визнавати, але тривалий час в Україні ставлення до домашнього насильства залишалось суто “домашнім”, а суспільство переважно закривало очі, мовляв, не варто пхати носа у чужу сім’ю. Такий підхід лише розв’язував руки кривдникам. Ми ж переконані, що якщо керівникам ОСББ буде відомо про такі випадки, а вони зазвичай знають про все, що відбувається у їх будинках, вони повинні першими бити на сполох, – коментує зустріч фахівець проекту «Силами громади – проти домашнього насильства» Олена Кукаріна.

2

 

Керівників ОСББ інформували про небезпеку суспільних стереотипів та законодавчі гарантії захисту від насильства в родині, у тому числі й про зміни, які вступлять у силу з 2019 року.

Нагадаємо, особи, які вчинятимуть домашнє насильство, нестимуть уже кримінальну відповідальність. Закон, який вступить в силу, передбачає співпрацю служб, які запобігають та протидіють домашньому насильству. Також буде створений Єдиний держреєстр випадків домашнього насильства, розроблять програми реабілітації для постраждалих і їхніх кривдників.

Захід проведений за Підтримки Рівненської ОДА, що реалізовується БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне».