Офіційний сайт благодійної організації "Мережа 100 відсотків життя Рівне"

Необхідність розвитку системи громадського здоров’я в Україні

Україна стала на шлях реформування системи охорони здоров’я. Попри численні бюрократичні та політичні перепони, хай повільно, та рух здійснюється. Головним завданням є наближення до європейського рівня, реформування галузі за кращими європейськими зразками. Одним з ключових напрямів є розвиток системи громадського здоров’я – основи профілактичної медицини, що втілює основні системні заходи у сфері охорони здоров’я та спрямована на збереження як популяційного, так й індивідуального здоров’я населення.

rfr_logo2

Наприкінці минулого року уряд схвалив Концепцію розвитку системи громадського здоров’я. Створення оптимальних умов для реалізації потенціалу кожної особи впродовж всього життя, досягнення європейських стандартів якості життя та благополуччя населення є одним із основних завдань, визначених Стратегією сталого розвитку “Україна — 2020” та частиною зобов’язань у рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Радянська система охорони здоров’я в Україні збереглася майже у незмінному стані. Успадкована з радянського періоду комплексна модель Семашка, за якої вся сфера охорони здоров’я належала до державної власності та фінансувалася державою, була спрямована на утримання лікарень, характеризувалася фрагментарним управлінням, зосередженим переважно на лікуванні нетяжких гострих станів та фактичною відсутністю профілактики. Система практично ігнорувала потреби здорового населення, що не давало змоги стримувати та системно впливати на підвищення рівня неінфекційних захворювань.

За роки незалежності поодинокі заходи щодо реформування системи охорони здоров’я тільки поглибили кризу профілактичної медицини. Причинами критичної ситуації, яка склалася із станом здоров’я населення, є соціально-економічна криза, несприятлива екологічна ситуація, високий рівень поширеності тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотичних засобів, недостатні фізичні навантаження, нездорове харчування, а також військова агресія Російської Федерації на сході України.

Концепція визначає систему громадського здоров’я як комплекс інструментів, процедур та заходів, що реалізуються державними та недержавними інституціями для зміцнення здоров’я населення, попередження захворювань, збільшення тривалості активного та працездатного віку і заохочення до здорового способу життя шляхом об’єднання зусиль усього суспільства.

Система громадського здоров’я як основа профілактичної медицини повинна передбачати основні заходи у сфері охорони здоров’я та бути спрямованою на збереження здоров’я населення і зменшення обсягу витрат на медичне обслуговування.

Серед іншого, розв’язання проблем передбачається здійснити шляхом створення багатосекторальної системи громадського здоров’я з координуючою роллю МОЗ, запровадження принципу пріоритетності збереження здоров’я населення в усіх напрямах діяльності органів державної влади, гармонізації нормативно-правової бази в сфері громадського здоров’я з європейським законодавством, запровадження багатосекторального підходу до розв’язання проблем у сфері громадського здоров’я для раціонального використання наявних людських та матеріальних ресурсів, забезпечення централізації та децентралізації через передачу визначених функцій у сфері громадського здоров’я та ресурсів органам місцевого самоврядування.

Концепцією закріплено й етапи її реалізації, якими передбачено створення інституційних та законодавчих засад для реформування системи громадського здоров’я. У 2017 р. планується налагодити міжсекторальну співпрацю та запровадити сучасні методи роботи (забезпечення адаптації законодавства до такого ЄС у найбільш актуальних сферах; формування або перегляд програм у сфері громадського здоров’я, які мають першочергове значення (вакцинація, туберкульоз); створення мережі обласних центрів громадського здоров’я та ін.).

У 2018–2019 рр. планується продовжувати адаптувати законодавство України до рівня ЄС та удосконалювати фінансову й матеріальну бази, що включатиме покращення оснащення лабораторної мережі, створення референс-лабораторій (за напрямами, де вони наразі відсутні), запровадження новітніх технологій, практик та методик досліджень, розробку та впровадження нових механізмів фінансування системи громадського здоров’я.

Очікується, що реалізація Концепції, зокрема, сприятиме зниженню захворюваності, смертності та інвалідизації, пов’язаних з інфекційними хворобами та неінфекційними захворюваннями. Фінансування заходів з реалізації Концепції планується здійснювати з державного та місцевих бюджетів у межах асигнувань, що передбачаються в бюджетах, а також за рахунок міжнародної технічної та фінансової допомоги.