Якщо не має довіри пацієнта до свого лікаря, то вакцинація не буде проводитися, – Федір Лапій

Український уряд схвалив Концепцію розвитку системи громадського здоров’я. Створення оптимальних умов для реалізації потенціалу кожної особи впродовж всього життя, досягнення європейських стандартів якості життя та благополуччя населення є одним із основних завдань, визначених Стратегією сталого розвитку “Україна — 2020” та частиною зобов’язань у рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. У сфері громадського здоров’я, значне місце відведено темі вакцинації. Нині, через велику кількість міфів та засторог, українські батьки відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень. Крім того, низький рівень вакцинації й через недовіру до лікарів та вакцин. В результаті в Україні зростає кількість небезпечних інфекційних недуг і дитячих смертей від них. Чому так склалося і що з цим робити, ми запитали у головного дитячого імунолога Києва Федіра Лапія, який приїздив до Рівного в рамках проекту «Сприяння інтеграції України в європейські мережі охорони здоров’я», який втілює благодійна організація “Мережа 100 відсотків життя Рівне”.

 

З якою місією у Рівному?

 Зустрічаюся з лікарями щодо питань вакцинації, проблеми, яка на сьогодні присутня не лише в Рівному, а в цілому по Україні.

Які найгостріші проблеми ?

У нас дуже багато не вакцинованих і у нас дуже низький імунний прошарок.  Україна входить до вісімки країн світу з найнижчим рівнем охоплення вакцинацією. 50% дітей, які не вакциновані від кашлюка, дифтерії та правця на першому році життя проживають в Україні.

Чим, власне, це загрожує?

Декілька років тому ми говорили про загрозу, а нині у нас є реальні приклади. Ми сьогодні змушені говорити про смерті дітей від коклюшу  – діти не вакциновані. Коли ми говоримо про випадки правця і смерті від правця – всі ці випадки серед  невакцинованих дітей. Не приведи Господи, почнеться дифтерія, бо вакцинація захищає від дифтерії, в нас будуть смертельні випадки. Сьогодні ми маємо зростання захворюваності на кір і є смертельні випадки кору.  Весною 2017 року в місті Одеса померло двоє дітей. І кількість таких трагічних  випадків буде зростати, ми не можемо зупинити, бо процес вже йде, але ми можемо попередити і мінімізувати кількість хворих, а відповідно і наслідки.

Яким чином бачите подолання масового небажання вакцинуватися?

Відповідь може бути одна єдина – якщо не має довіри у пацієнта до свого лікаря то вакцинація не буде проводитися! Довіра формується не за один рік, це тривалий процес і в основному  все залежить від знань лікаря, від того наскільки він компетентний.

А щодо якості вакцин? У суспільстві чимало пересторог з цього приводу!

Всі перестороги дуже легко ліквідуються за умов, коли пацієнт довіряє своєму лікарю. Бо пацієнт може керуватися будь-якими чутками, читати Інтернет, стрічку в соцмережах, але наступного дня йде з питаннями до лікаря і якщо він компетентний то будь-які перестороги та міфи відразу ж руйнуються.  Наголошую, проблем з якістю вакцин в Україні не має!  У нас є доволі непоганий асортимент вакцин, щоб охопити як дітей, так і дорослих. У нас є достатня кількість доз вакцин проти кору, краснухи та свинки,  у нас є вакцина КДП, з’явилася вакцина БСЖ для профілактики туберкульозу, вакцина  проти гепатиту В. Те, з чим ми відчуваємо проблеми,  це інактивована поліомієлітна вакцина, та що в ін’єкціях, та що в крапельках, бельгійська  - її вистачає, але ми не можемо її сьогодні в повній мірі використовувати по причині дефіциту інактивованої вакцини. Справа в тому, що календарем щеплень в Україні передбачена вакцинація першими двома дозами в житті дитини проти поліомієліту інактивованою  поліомієлітною  вакциною. Не зробивши дві дози ми не можемо продовжувати вакцинацію оральною поліомієлітною  вакциною.

Медична реформа здатна змінити ситуацію в питанні вакцинації?

До 2015 року Міністерство охорони здоров’я купувало вакцину у внутрішніх дистриб’юторів на тендері, що проводився щороку. Тепер закупівля вакцин для національної програми імунопрофілактики, тимчасово було передана міжнародним організаціям до 2018 року включно. До того часу, поки Україна не реформує систему закупівель препаратів на національному рівні. Поки що такий захід тимчасовий. Звісно, закупка вакцини в міжнародних організаціях не ідеальний варіант. Однак допоки в Україні відбувається реформування медичної галузі, такий крок – хоча б невеликий шанс мати необхідні вакцини для тих, хто цього потребує.