Медична реформа відбувається, але не «завдяки», а «наперекір»
Ганна Котенко – виконавчий директор БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне». Під її керівництвом, або ж за її безпосередньої участі було реалізовано кілька десятків проектів на меті яких було досягнення позитивних змін в українській медицині, а також захист прав пацієнтів. Вона як ніхто інший знає, яких перетворень необхідно досягти, щоб проєвропейські зміни в охороні здоров’я перестали бути декларативними намірами й стали українською реальністю.
В чому проблема української медицини з твоєї точки зору?
Я вважаю, що основна проблема нашої медицини в тому, що пацієнт, його здоров’я та задоволеність послугами не є пріоритетом функціонування усієї системи. Відсутність такого гуманістичного підходу і призвела до більшості проблем нашої системи охорони здоров’я, які перерахувати може кожен українець: некомпетентність, хамство, порушення норм закону та здорового глузду, корупція та ряд інших...
Яких перетворень необхідно досягти, щоб проєвропейські зміни в охороні здоров’я перестали бути декларативними намірами й стали українською реальністю?
Я маю надію, що децентралізація, автономізація медичних закладів та підхід «гроші за пацієнтом» спричинять реальні і невідворотні зміни в системі охорони здоров’я, що стане першим кроком на шляху інтеграції в європейську систему охорони здоров’я. Хочеться ще надіятись, що в нас сформується і ринок медичного страхування, і на розширення списку життєвонеобхідних препаратів, і на впорядкування підходу щодо використання протоколів лікування.
Реформа медицини триває, на твою думку, успішно?
Дуже неуспішно, але основна перевага порівняно з попередніми спробами реформування це те, що реформа впроваджується і цілі визначені.
Чого не вистачає?
На дискредитацію реформи Уляни Супрун кинуто великі ресурси, чи не щодня висуваються неправдиві і несправедливі зауваження, і в цьому потоці інформації часто не чути справді раціональні пропозиції і конструктивної критики. Я вважаю, що закрившись від якихось зовнішніх втручань, МОЗ досяг того, чого не було ніколи раніше: подолав корупцію на вищому рівні своєї структури, але водночас є і недолік: пацієнтським ініціативам практично нереально достукатись до МОЗ. Мабуть все-таки не вистачає потужного відділу зв’язків з громадськістю, функціями якого був би не піар реформи, а налагодження двостороннього діалогу.
Громадський сектор всіляко підтримує команду Уляни Супрун, це тому що пропонується дійсно ефективна модель медичної галузі після завершення реформи, чи через те, що так як є, далі не можна залишати?
Насамперед не весь громадський сектор, від громадських організацій йде і багато критики, і це добре. Тому не думаю що можна якось за усіх відповісти на це запитання. Так, одним організаціям подобається сама концепція реформи, інші вважають, що просто будь-які зміни вже краще ніж ситуація, яка наразі склалась.
Наскільки ефективно, на перебіг медреформи, впливає діяльність пацієнтських організацій?
Особисто мені здається, що пацієнтські організації насправді відсторонені від формування концепції, визначення напрямків реформи. Загалом ми погоджуємось з моделлю, запропонованою МОЗ, тому підтримуємо її на місцях. Можливо, наша просвітницька діяльність щодо основних напрямків реформування якось прискорюють перебіг реформи і дозволяють згладити гострі кути при її впровадженні на місцях.
Твій прогноз, вдасться Уляні Супрун і її команді досягти мети, й реформувати медичну галузь?
Я думаю що ми ще не пройшли точку неповернення, якщо завтра Уляну Супрун звільнять, реформу можна буде відкотити назад. Я думаю що зміни стануть незворотними після повного реформування первинної ланки, а враховуючи що паралельно вже розпочинаються процеси автономізації і закладів вторинної ланки, до завершення побудови фундаменту принципово нової для України системи охорони здоров’я залишається не так багато часу.
