В.о. голови МОЗ Уляна Супрун закликала Верховну Раду внести зміни до законів України, які регламентують питання вакцинації, і посилити відповідальність за відмову від вакцинації, як це зроблено в усьому цивілізованому світі.

Такий крок було зроблено в результаті локальних спалахів кору в Україні й через те, що доволі часто Українські батьки відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень через антивакцинальні кампанії, які ширяться в інформаційному просторі. Європа проходила подібний шлях, відтак у багатьох країнах, на законодавчому рівні закріпили процедуру щеплень навіть без згоди батьків. Тим часом українці, і рівняни в тому числі, ігнорують вакцинування, через що виникають ризики епідемій кору, дифтерії, кашлюку та інших, про які цивілізований Захід вже й забув.

–        Україна увійшла у вісімку держав з найгіршою картиною щеплень у загальносвітовому рейтингу, – зауважує завідувач інфекційним відділенням міської лікарні Сергій Дорошенко. – Хоча станом на сьогодні ми вакцинами забезпечені на 100%. На Заході це питання навіть не стоїть: люди вакцинують себе і дітей, розуміючи ризики та небезпеки. Адже в багатьох європейських країнах – страхова медицина. Якщо людина захворіла, бо своєчасно не була щеплена, страхова компанія не оплатить їй лікування.

За словами п. Дорошенка, західні країни дбають про безпеку свого населення, тому не щепленого від смертельно небезпечних хвороб українця, який виїздить туди на навчання чи проживання, можуть просто розвернути на кордоні. Каже, що особисто стикнувся з таким випадком, коли рівнянин-студент не міг виїхати на навчання до Чехії, бо не був вчасно вакцинований. Тож і звернувся в інфекційне відділення за щепленням. У такій же ситуації опиняються жителі області, які виїжджають на постійне проживання до США чи Канади.

Проте головною причиною, чому потрібно вакцинуватися, стверджують епідеміологи — загроза життю та здоров’ю. Наприклад, зараз на Рівненщині лютує кір: у березні фіксували 66 хворих, а за неповний квітень їх уже 67.

–        Показник захворюваності на кір в Рівненській області в чотири рази перевищує загальнодержавний, – каже завідуючий епідвідділом Рівненського лабораторного центру Віктор Мороз. – Більшість хворих — неповнолітні, тому зараз батьки кинулися активно вакцинувати своїх дітей. Причому трапляються випадки, коли в картці щеплень у дитини зазначено, що щеплення від кору їй вже робили. Тоді батьки зізнаються, що ці дані — неправдиві. Такий випадок був, наприклад, в Костопільському районі. Щеплення цій дитині ми, звісно ж, зробили.

Станом на 20 квітня епідеміологи звітували про наявність 2800 доз вакцин проти кору, чого цілком достатньо, запевнили вони, для нашого регіону. Закликають вакцинуватися і від дифтерії та правця.

–        Наступив період польових робіт, а значить значно зріс ризик захворіти на правець, – стверджує головний спеціаліст обласного управління охорони здоров’я Людмила Яценя. – Достатньо звичайної подряпини, щоб інфекція проникла в організм людини. Так, випадки правця — рідкісні, проте, наприклад, на Рівненщини 100% вони є летальними.

Наукові дані свідчать, що завдяки охопленню не менше 95% дітей і дорослих вакцинацією протягом місяця-півтора спалахи кору можуть припинитися. Відтак країна потребує посилення відповідальності за відмову від вакцинації.

Українські можновладці заявили про Євроінтеграційний шлях України й підписали Угоду про асоціацію з ЄС. В рамках цього документу наша держава  зобов’язалася прискорювати проєвропейські зміни в системі охорони здоров’я.  Країна розпочала реформування галузі за кращими європейськими зразками, однак попереду ще чимало роботи, яку доведеться виконати, щоб зміни стали помітними. Особливо це стосується боротьби з вірусними гепатитами.

У структурі інфекційної патології вірусні гепатити, за ступенем негативного впливу на здоров’я населення, займають домінуюче місце. У нашій країні рівень захворюваності на гепатит В залишається дуже високим. За підрахунками науковців, дійсна кількість захворювань на гострий гепатит В в Украї­ні у 5–6 разів перевищує дані офіційної статистики.

При захворюванні на гепатит С ситуація ще складніша. Бо для нього притаманний безсимптомний перебіг із подальшим розвитком хронічного процесу, що спостерігається у 80% пацієнтів.

Україна посідає перші місця в Європі за темпами поширення гепатиту С, одного з найнебезпечніших вірусних захворювань у світі. Понад мільйон осіб хворі на гепатит, або є його носіями. За оцінками фахівців, концентрована стадія епідемії вірусного гепатиту С у нашій країні в розпалі. Це та стадія, коли смертельна хвороба виходить за межі груп ризику на кшталт наркозалежних і починає поширюватися на звичайних людей.

Одним із найважливіших завдань, які потрібно виконанти щоб поліпшити ситуацію, є проведення вакцинопрофілактики гепатиту В серед дитячого і дорослого населення у вогнищах цієї інфекції, медичних працівників як групи професійного ризику, студентів середніх і вищих медичних навчальних закладів, працівників служб спеціального призначення, хворих гастроентерологічного профілю, перед плановими оперативними втручаннями та інших груп ризику. Крім того актуальною є ідея розроблення Загальнодержавної цільової програми з профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів. Україна потребує створення ефективної системи дієвих заходів щодо запобігання подальшому поширенню вірусних гепатитів.

Європейських досвід свідчить, що для усунення проблем, пов’язаних із гепатитом В і С, необхідно на державному рівні забезпечити своєчасну профілактику, діагностику, реєстрацію та лікування хворих. Зокрема, боротися з гепатитом В шляхом вакцинопрофілактики, а гепатитом С — своєчасною діагностикою та противірусним лікуванням.

Також важливо забезпечити пацієнтів доступом до лікарських засобів для лікування гепатиту С нової генерації, оскільки показники ефективності, фармакоекономічний показник «витрати-ефективність» свідчать про раціональність вибору препаратів прямої противірусної дії в схемах фармакотерапії гепатиту С, що дозволить забезпечити ерадикацію вірусу серед популяції.

В Україні за фінансової підтримки ЄС реалізовується проект по захисту прав дітей, які потребують паліативної допомоги. У семи українських містах розпочали роботу 7 осередків правової підтримки, які допомагатимуть важкохворим дітям та їх батькам.

–              Є важкохворі діти, які ніколи не одужають, але вони мають такі ж права, як й інші. Право на лікування та знеболення, право на освіту, право на те, щоб перебувати вдома з сім’єю, а не в медичних спеціалізованих закладах. Такі діти часто страждають від болю, а медики далеко не завжди допомагають його подолати. Це системна проблема і наші правозахисники та соціальні працівники працюють для того, щоб боротися з такими випадками, – зазначає Ганна Котенко, керівник проекту «Підвищення ролі громадянського суспільства в забезпеченні прав дітей, які потребують паліативної допомоги».

За даними Міністерства охорони здоров’я 17 500 українських дітей потребують паліативної допомоги. Всі вони страждають через нестерпний біль. Така ситуація бо в Україні відсутнє законодавство, яке визначає статус дітей, які потребують паліативної допомоги. Україна зробила вагомий крок – лікарям дозволили призначати дітям дитячий морфін у сиропі, однак, здебільшого, медики цього не роблять. У спільноті лікарів не визнається факт того, що діти потерпають від болю. Лікарі досі вагаються призначати сильнодіючі знеболювальні препарати при стійкому, хронічному чи довготривалому болі, бо говорять, що цього болю не видно. Хоча насправді, вони бояться призначати дитячий морфін, знову ж таки, через недолуге законодавство.

Осередки правової допомоги розпочали роботу в містах Рівне, Вінниця, Суми, Харків, Дніпро, Миколаїв та Мукачево. Впродовж трьох років вони надаватимуть соціальну та правову допомогу, представлятимуть та захищатимуть інтереси важкохворих дітей.

Звернутися за допомогою у вашому місті: 

До категорії дітей, які потребують паліативної допомоги, належать: онкохворі діти, діти з вродженими вадами розвитку, розумовою відсталістю, цукровий діабет, ДЦП, запальними хворобами центральної нервової системи, з хронічними гепатитами, серцево-судинними захворюваннями та хворі на туберкульоз.

Україна — до сих пір лідер серед європейських країн за рівнем захворюваності на туберкульоз. Експерти насамперед пояснюють це низьким соціально-економічним розвитком країни, що в свою чергу пов’язано з військовими діями на Сході. Про ці та інші проблеми виявлення та боротьби з туберкульозом розповідають рівненські лікарі.

У Рівненській області за минулий рік впав рівень поширеності туберкульозу порівняно з попереднім 2016 роком. Проте він ще залишається доволі високим — 43, 5 випадків на 100 тис. населення. Як відомо, ця хвороба не вражає тільки нігті і волосся. Небезпечно і те, що не ізольований хворий на відкриту форму туберкульозу, особливо задавнену, становить загрозу для суспільства: він може заразити до 20 оточуючих його людей. Діти — в групі ризику.

 – Дуже важливо виявити туберкульоз на ранніх стадіях, коли його можна повністю вилікувати без негативних наслідків для організму дитини, – наголошує головний дитячий фтизіатр області Оксана Малиш. – І туберкулінова діагностика — манту — найкращий спосіб це зробити. На жаль, за 2017 рік у нас тільки одна дитина виявлена в результаті туберкулінової діагностики, і власне у цієї дитини і була зафіксована первинна форма туберкульозу. Решта дітей, а саме тринадцять, прийшли самі до фтизіатра. Це практично вторинні форми. А вони лікуються важко, в деяких випадках призводячи до інвалідизації дитини.

Якщо медреформу вдасться успішно реалізувати, лікарі первинної ланки медицини зможуть ефективно виявляти цю хворобу на ранніх стадіях, коли вона ще не становить загрози ні організму носія, ні людям, які його оточують.

– Сімейні лікарі будуть трудитися, як бджілки, – каже заступник головного лікаря Рівненського обласного протитуберкульозного диспансеру Микола Ординський. – У МОЗ вже є проект протоколу надання медичної допомоги при виявленні туберкульозу на рівні первинної ланки медицини. ВООЗ взагалі рекомендує лікувати цю хворобу амбулаторно. Якщо дотримуватися рекомендацій лікарів, вона виліковується. Проте не забуваймо, що в людини, яка нею перехворіла, за життя може трапитися до 10 рецидивів, причому туберкульозу різних форм.

Те, що амбулаторне лікування туберкульозу сприяє швидшому одужанню, свідчить досвід боротьби з недугою в ЄС. Нині донори  активно допомагають Україні в боротьбі з туберкульозом. Міжнародні організації підтримали українські програми щодо боротьби з взявши на себе зобов’язання з їх фінансування і переходу на амбулаторне лікування.

За даними національних і міжнародних експертів, саме тривала практика госпіталізації у стаціонарах сприяла такому стрімкому підвищенню рівня мультирезистентного туберкульозу. Адже в більшості протитуберкульозних закладів насправді не забезпечуються вимоги інфекційного контролю. Як приклад, у Європі від туберкульозу у стаціонарах лікуються близько 15 днів, більшу частину лікування хворі проходять вдома. А в Україні на це витрачають цілий рік. За сучасними міжнародними стандартами, ізоляція і лікування в стаціонарі – це в жодному разі не вирішення проблеми туберкульозу. Рішенням є точний діагноз на ранній стадії, своєчасне лікування та амбулаторне спостереження за пацієнтами. Більшість пацієнтів перестають бути заразними упродовж декількох днів або тижнів після початку лікування…

БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне» пропонує роботу спеціалісту з PR та комунікацій в рамках проекту: «Development of the coalition of the CSO of Rivne region». 

Тривалість проекту 6 місяців!

Вимоги до кандидатів:

 вища освіта у сфері зв’язків з громадськістю (журналістика/PR, гуманітарні науки тощо);

• практичний досвід підготовки та редагування текстів для публікації;
• практичний досвід адаптації та рерайту текстів для соцмереж;
• практичний досвід контент-менеджменту та моніторингу соцмереж;
• практичний досвід кампаній з просування сторінок в соцмережах;
• вміння користуватися інструментами аналізу та моніторингу сайтів та сторінок в соцмережах;
• високі комунікаційні навики;
• вміння працювати самостійно та у команді;
• загальна обізнаність в громадсько-політичній сфері;
• вміння швидко та якісно писати різні види інформаційних матеріалів,
• бажаний досвід роботи у громадському секторі;
• відмінне знання принципів функціонування медіа-ринку;
• хороші навички спілкування та ведення переговорів.

Особисті якості:

креативність та ініціативність;

• творчий підхід до виконання завдань;
• гнучкість щодо завдань та обсягів роботи;
• уміння виставляти пріоритети;
• високий рівень організованості та відповідальності.

Проханням до тих, хто зацікавився нашою вакансією, ваші резюме, разом з мотиваційним листом (українською мовою), надсилайте будь ласка до 18.00 12 квітня 2018 року (включно) на адресу: cnu7719@gmail.com

Кращі кандидати/кандидатки будуть запрошені на співбесіду. 

Автономізація передбачає, що лікарні можуть набувати статусу некомерційного комунального підприємства. Наразі лікарні працюють як бюджетні установи за бюджетним законодавством та з вертикальним управлінням. Їх керівники не мають свободи рішень і керуються наказами згори. Перетворення лікарень на комунальні підприємства дозволить розширити права медичних закладів. Крім того, такі зміни сприятимуть збільшенню  самостійності лікарень в господарських і управлінських справах, стимулюватиме до поліпшення якості медичних послуг і підвищення економічної ефективності використання активів.

Україна продовжує інтеграцію в європейські мережі охорони здоров’я.  Понад 2 тижні у Рівному працювали харківські експерти із впровадження медичної реформи у медзакладах. Вони навчали головних лікарів та персонал новим аспектам їхньої роботи. Зокрема пояснювали, що автономізація ЦПМСД та лікарень є найпершою умовою успішного впровадження медреформи. Така практика вже була втілена в ряді країн Європи.

–        Рівне стало одним із переможців проекту із надання правових, фінансових та професійних консультацій групою харківських експертів медичним закладам, – розповів експерт з питань роботи з персоналом та управління Михайло Довгопол. – Зокрема, ми навчаємо головним аспектам медреформи, які “міняють правила гри”. Ідеться насамперед про вільний вибір пацієнтом свого сімейного лікаря. При цьому ми маємо право змінити сімейного лікаря стільки разів, скільки нам буде потрібно. Система “гроші йдуть за пацієнтом” – це і буде наша винагорода лікарю за його професійність.

Група експертів намагається донести до медичного персоналу вигоду від таких змін. Адже, за  їх словами, тепер високопрофесійні лікарі зможуть отримувати дійсно достойну заробітну плату. Вона формуватиметься таким чином: 370 гривень виділяється в рік на одного пацієнта. При цьому ця цифра множиться на певний коефіцієнт. Для дорослих це 2, для дітей 4. Отже, кінцева цифра — це сума, яку буде отримувати лікар за кожного свого пацієнта. Тож він буде зацікавлений в тому, щоб пацієнтів було якнайбільше. При цьому на державному рівні буде затверджена програма стандартів та гарантій медичної послуги, щоб допомога, яку надав лікар, була дійсно кваліфікованою.

–        Проте цьому всьому має передувати автономізація медичних закладів, – продовжив Михайло Довгопол, – як було зроблено в малих країнах Прибалтики, Німеччині та Британії, де медичні заклади давно є автономними. В Естонії пішли далі: там усі лікарі за один день стали фізичними особами-підприємцями. В Україні ми відмовилися від таких радикальних змін. На разі головні лікарі наших медичних закладів мало на що можуть впливати. Автономізація, коли заклади стануть комунальними некомерційними підприємствами і самі зможуть розпоряджатися своїми коштами, дає головним лікарям таку свободу. Вони зможуть успішно вести менеджмент. При цьому ціллю буде не прибуток, а якісне надання медичних послуг.

У середу 04 квітня о 10:00 у конференц-залі Закарпатської ОДА за адресою пл. Народна 4, 2-й поверх, відбудеться презентація інформаційної кампанії #ЗнімайРожевіОкуляри. Кампанія покликана пояснити пацієнтам та лікарям, що знеболення – це право кожного.

Під час заходу розкажуть про ситуацію з доступом до знеболення та озвучать рекомендації щодо вдосконалення системи забезпечення знеболення та надання паліативної допомоги.

 Учасники:

Ø  Олена Коваль, консультант по знебелонню Міжнародного фонду «Відродження»

Ø  Людмила Андріїшин, експерт МОЗ Украіни з напрямку «Паліативна допомога», завідувач виїзного/консультативного відділення Івано-Франківського обласного клінічного центру паліативної допомоги.

Ø  Юрій Лазаревич, голова правління БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне»

Ø  Тетяна Козак, головний лікар Ужгородського міського ЦПМСД

Ø  Ганна Котенко, керівник проекту «Підвищення ролі громадянського суспільства в забезпеченні прав дітей, які потребують паліативної допомоги».

До участі у заході запрошені представники Закарпатської обласної державної адміністрації, керівництво Департаменту охорони здоров’я Закарпатської ОДА, головні лікарі та керівники соціальних закладів.

 Довідково:

2013 року в Україні з’явився таблетований морфін, законодавство в сфері обігу сильнодіючих знеболювальних у закладах охорони здоров’я значно лібералізувалось. Проте практичні питання забезпечення адекватного знеболення пацієнтів, як права на доступ до лікарських засобів та гідне завершення життя, на сьогодні не вирішені. Всупереч чинній нормативній базі, знеболюючі препарати призначаються пацієнтам в недостатній кількості або взагалі не призначаються.