Лише кожен третій українець, який потребував знеболення – його не отримав. Такими є дані щорічного дослідження “Індекс здоров’я. Україна 2018”. За словами Ганни Котенко, керівника проекту «Підвищення ролі громадянського суспільства в забезпеченні прав дітей, які потребують паліативної допомоги», ці дані відповідають відомостям, які збирають правозахисники в межах проекту в регіонах України.

–          Якщо провести аналіз то з 2011 року ситуація, безумовно, змінилася на краще. У 2011 доступ до знеболення мали лише 10% пацієнтів, наразі ж лише кожен третій не отримав знеболення. Та нам ще далеко до 100% показника, якого ми намагаємося досягти. Здебільшого це через людський фактор бо в Україні достатньо адекватна законодавчо-нормативна база і вона забезпечує права всіх, хто відчуває біль. А ось практика, коли лікарі не бажають виконувати законодавство, ніде не зникла. Зумисне чи через певні стереотипи ці лікарі  не хочуть мати справу з опіоідними анальгетиками і їх не призначають, – зазначає Гана Котенко.

Є й відсоток тих, хто не отримав знеболення через банальне незнання, що йому чи члену його родини гарантоване право доступу до знеболення. Такі люди не знають, як правильно діяти в тій чи іншій ситуації.

–          Щодо дітей, то тут якраз проблема у нормативній базі й відсутності сучасних форм знеболення. На рівні держави закуплені мізерні дози сиропу, відсутні пластирі та таблетовані форми розраховані на дитячий організм, – додає Гана Котенко.

“Індекс здоров’я. Україна” – це щорічне дослідження з метою визначити фактичний рівень задоволеності громадян України медичною допомогою.

Проект «Підвищення ролі громадянського суспільства в забезпеченні прав дітей, які потребують паліативної допомоги», реалізовується за фінансової підтримки ЄС.

Українці повинні уникати захворювань і культивувати профілактику. Має відбутися переорієнтація на профілактичну медицину, щоб уникати захворювань і виявляти їх на ранніх стадіях, – так вважають у МОЗ, говорячи про розбудову системи громадського здоров’я.

Створення єдиної системи громадського здоров’я – зобов’язання України перед ЄС. Країна пішла шляхом реформування галузі за кращими європейськими зразками. Громадське здоров’я – основа профілактичної медицини, яка має сприяти досягненню європейських стандартів якості життя та благополуччя населення. Радянська система охорони здоров’я в Україні збереглася майже у незмінному стані. Успадкована з радянського періоду комплексна модель Семашка, за якої вся сфера охорони здоров’я належала до державної власності та фінансувалася державою, була спрямована на утримання лікарень, характеризувалася фрагментарним управлінням, зосередженим переважно на лікуванні нетяжких гострих станів та фактичною відсутністю профілактики.

Чому це важливо? Перше й головне завдання – створити у суспільстві попит на здоровий спосіб життя. Адже з точки зору банальної економіки, ефективніше та дешевше зробити щеплення, чи вакцинувати дитину, ніж потім лікувати хворобу. І це проблема не окремого громадянина, а держави в цілому. Завдяки тому, що в ЄС пропагується здоровий спосіб життя, відсоток смертності там значно нижчий. Адже увага приділяється первинній профілактиці та своєчасному зверненню до лікарів.

«Зазвичай ми думаємо про лікування тоді, коли вже щось болить. Нашою метою є переорієнтація на профілактику захворювань. Про хворих пацієнтів ми будемо дбати, але паралельно ми будемо вчити людей, як бути здоровими», – додала Оксана Сивак, заступник міністра охорони здоров’я України.

Нова система громадського здоров’я будується за принципами децентралізації та субсидіарності. Координатором та технічним лідером програм та проектів у цій сфері має стати Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я. Центр матиме доступ до медичної статистичної інформації, здійснюватиме обробку баз даних, готуватиме науково обґрунтовані рішення та аналітику у сфері громадського здоров’я.

Система громадського здоров’я опікуватиметься біологічною безпекою, розвитком національної системи крові, контролем за неінфекційними хворобами, а також стримуванням стійкості до протимікробних засобів.

Замість того, щоб витрачати час на лікування, краще витратити його на те, щоб бути здоровими, щасливими, жити довше і працювати більше

Публікацію підготовлено в рамках проекту «Забезпечення прозорості та подолання корупції у системі громадського здоров’я Рівненської області», який реалізується за підтримки МБФ “Відродження”.

БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне» за підтримки МБФ «Відродження» розпочинає реалізацію проекту «Забезпечення прозорості та подолання корупції у системі громадського здоров’я Рівненської області». Впродовж року активісти працюватимуть над залученням громади до процесу прийняття рішень щодо визначення потреб області в системі громадського здоров’я та контролі розподілу коштів.

З початку вересня 2018 року в Рівненській області розпочав свою діяльність КЗ «Центр громадського здоров’я». Заклад має консолідувати та розподіляти ресурси спрямовані на забезпечення здоров’я громади. Однак статут закладу не передбачає участі громади у прийнятті рішень. Крім того існує необхідність створення спостережного механізму, до функцій якого б входило забезпечення прозорості та ефективності розподілу коштів та запобігання корупції.

–          Проект стане успішним прикладом співпраці державної організації та пацієнтської спільноти задля забезпечення прозорості та соціальної підзвітності в галузі охорони здоров’я. Проект створить позитивні прецеденти конкурентної та прозорої закупівлі послуг, економії бюджетних коштів, – розповідає голова правління БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне» Юрій Лазаревич.

Актуальність проекту активісти аргументують конкретними прикладами. В Рівненській області жодного разу не було проведено закупівлю послуг зменшення шкоди, супроводу лікування через систему ProZorro, в рамках проекту заплановано створити такий прецедент. Крім того, оскільки ЦГЗ в Рівненській області лише створений, проект дозволить відразу розбудувати підзвітну та прозору систему та завдяки інтеграції в систему прийняття рішень Центру наглядового громадського механізму, попередити нераціональний розподіл коштів, подвійне фінансування окремих заходів та корупцію.